Осінь - це карнавал природи ще кілька
днів тому лiс був зодягнений у зелені шати і
переливався стоголосим пташиним хором.
Зараз же він спалахнув, вибухнув жовтими,
червоними, рожевими й оранжевими
барвами. Здається, наче кожне дерево.
кожний кущик змагаеться з сусідами у
яскравості свого вбрання.
А яка тиша навкруги!. Тільки де-не-де
можна почути шурхiт ıжачка в опалому лист та поодиноке каркання всюдисущих ворон. Легке мереживо павутиння гойдається на гілках, а лагідне сонячне промiння нiби шле свої останні поцілунки...
Ліс зачарований... Та життя у ньому не
припиняється нi на мить. Придивіться пильніше Ось двi бiлочки-пустунки мандрують кронами дерев, а за поваленим стовбуром причаiлася сiмейка грибочків у кумедних капелюшках Сонечко поспішае знайти собі оселю на зиму, а синичка стрибає з гілки на гілку, шукаючи поживу
Але, споглядаючи усю цю красу, нам чомусь стає сумно. Сумно, що з кожним порухом вітру більше і більше листя опиняється на землі Сумно, що скоро ПIДУТЬ ДОщI і все довкола стане голим, сірим, холодним.
Та після осіннiх холодiв i зими настане весна I лiс знову оживе, зазеленіє, розiллеться тисячами звуків. Тільки це вже буде iнша музика. А зараз звучить симфонія осені
Hy що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого...
Ads by optAd360
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує...
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її до ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
рідна мова — основа життя
