Разабрать на именные,диеслова прикметники,присливныкы-Лось був старий самець, уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують. Але те недуже трі»
щання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі,
про небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із лежбища, а потім
і побіг. Чим далі біг, тим більшим сповнювавсь острахом, і хоча нічого
вже не чув, крім приглушеного порокування своїх ратишь об землю, іше
довго не зупинявся. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній,
ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари. Лось поминув ялинник,
потім байрак, і коли опинився серед примарно-млявого світла, яке ви»
промінювали стовбури берiз, то зупинився і, задерши голову, намагався
вловити той шум, який гаснув за ним. Вгамувавшись, лизнув язиком
припорошену снігом землю, а потім неквапно попрямував до галяви,
на якій любив найчастіше бувати​

ак-то моя классная руководительница, Ирина Викторовна, провела свободный урок. Она поставила нам задачу: охарактеризовать своего друга-одноклассника.

Я дружу с Алешкой, он действительно надежный и преданный друг. Пока говорили другие одноклассники, я смотрел на Алешку и думал, что и как скажу. В такие моменты почему-то трудно подбирать слова, точно выражающие чувства. Подошла моя очередь, и я, как на духу, выложил все, и откуда нужные слова-то взялись! Я остался доволен и начал ждать, какого же мнения обо мне мой друг.

Алешка начинал потупившись, а затем глядел мне в глаза. И что вы думаете он сказал? Сначала все было просто великолепно, а затем он перешел на мои недостатки: я всегда опаздываю, часто что-то обещаю сделать, а выполняю половину обещанного, иногда рассеян и невнимателен. Меня бросило в краску. Вот так друг! Все одноклассники смотрели на меня, а я сгорал от стыда. Я жутко обиделся на Алешку. Не друг он мне, раз так опозорил!

На переменках и после занятий я не разговаривал с Алешкой. Уже дома, вечером, я подумал, а ведь правду он сказал, не соврал ни в чем: я стараюсь не опаздывать, только когда идем с ним на рыбалку; обещаю сделать что-нибудь, чтобы быть незаменимым, и, чаще всего, не хватает времени; часто задумываюсь и отвечаю на вопросы невпопад. Мне стало стыдно второй раз.

С Алешкой я помирился в этот же вечер. А теперь-то постоянно контролирую себя: слова, поведение, даже походку мне правда Алешки.

Так кто же такой настоящий друг? Тот, кто тебе постоянно поддакивает, льстит, или тот, кто видит твои недостатки и, не боясь обиды, говорит об этом?

Є у мене подруга, до якої я ставлюся з повною довірою. Я знаю, що Віра ніколи мене не підведе і не обдурить. Я познайомилась з нею, перейшовши в іншу школу. У неї зовсім не було подруг на новому місці, і ми почали дружити. Віра - цікава дівчинка. Вона захоплююче розповідає про фільми, які бачила, і книгах, які прочитала. Ми ділимося з нею найпотаємнішим, якими таємницями, і ніколи не підводимо один одного. У Віри не дуже багато подруг, тому що вона соромлива дівчинка. Але наша дружба міцна. У нас з Вірою багато спільних інтересів. Ми обидві любимо читати книги про подорожі, нам подобаються одні й ті ж фільми, ми любимо випікати торти.