Приготування до Великодня у нашому домі починається заздалегідь – з Вербної седмиці. Це пов’язано з тим, що всі ми хочемо взяти участь у богослужіннях Страсної седмиці, вивільнити час на молитву та інші справи.
Протягом тижня діти готують писанки: видувають вміст яєць та розписують їх писачком і спеціальними фарбами за старовинною українською традицією. Цьому їх навчили у художній школі. Ці маленькі сувеніри готуються не просто так: кожна писанка призначена у подарунок – для бабусі, друга, подруги, а загалом – для будь-кого, кого дитина захоче привітати зі Святом.
Основна робота з приготування пасхальної трапези проходить у Велику суботу. Деякі кажуть, що треба починати у Великий четвер: прибирати, готувати, митися – навіть назву цьому дню дають відповідну – Чистий четвер. Але ми такої традиції не дотримуємося, бо фізично неможливо пов’язати в одне службу в храмі, школу та усі домашні клопоти у цей надзвичайно важливий для кожного християнина день.
У нашій родині таке правило: на святковий стіл готуються кілька простих м’ясних страв, а головне – паски та крашанки.
Приготування починаємо зранку. Батюшку не чіпаємо, даємо перепочити і приготуватися до головної служби. А Тимофій – найстарший син – займається прибиранням.
Молимося – і за діло. Спочатку замішуємо тісто для паски. Рецепт дуже простий. Щоб вийшло смачно, треба дотримуватися у діях послідовності і знати деякі господарські таємнички.
На всіх етапах діти беруть найактивнішу участь. Я тільки координую їхні дії і роблю найтяжче – заміс тіста.
Опару готує старша дочка: в емальований посуд наливає молоко (0,5 л), підігріває до 38-40С, додає цукор (2 ст.л.), щіпку солі та дріжджі (70-80 г, вони добре розчиняться у теплому молоці). Щоб пасочка вийшла пухка, можна частину молока замінити мінеральною водою (десь півсклянки).
Потім у посуд всипаємо просіяну муку до консистенції середньої густини сметани. Вимішуємо, щоб не було грудок, і ставимо посуд з опарою в миску з теплою водою (приблизно на 15 хв). Готовність опари, що вибродила, визначається появою пухирців, які лопаються: опара починає «сідати».
Поки Катя готує опару, найменші діти – Ваня і Сонечка – розтирають яйця з цукром (15 жовтків на півкіло цукру). Розтерті яйця з’єднуємо з готовою опарою, додаємо 2 пакетики ванільного цукру, родзинки, курагу, порізану кубиками, дрібно натерту цедру 1-2-х лимонів. При бажанні можна всипати шафран та імбир (на кінчику ножа).
Тепер додаємо муку (приблизно 2 кг), викладаємо тісто на стіл і вимішуємо. Це найскладніший і найвідповідальніший етап. Від нього залежить «легкість» та м’якість паски (вона довго не черствітиме). Зазвичай я витрачаю на це хвилин 20.
Добре вимішане тісто з’єднуємо з розтопленим та охолодженим вершковим маслом (250 г), підкачуємо у горбочок, викладаємо у велику каструлю, посипаємо мукою і накриваємо рушником.
Поки тісто підходить, фарбуємо яйця. Як фарбу використовуємо відвари з лушпиння цибулі (його збираємо з початку Великого посту), кори дуба, шишок вільхи та порошку шафрану (він надає білим яєчкам золотисто-жовтого кольору). Перед занурюванням у барвник до деяких яєць прив’язуємо листочки, травинки – таким чином шкаралупа прикрашається оригінальним природним малюнком. Готові крашанки для блиску іноді змащуємо олійкою.
Після двох обминок готове й тісто. Діти розкладають його у змащені натуральним смальцем форми (на 1/3 об’єму), а хвилин через 40 ставимо у духовку, розігріту до 180-200С. Печуться паски десь 40-60 хвилин, час залежить від розміру форми.
Готові охолоджені пасочки зверху змащуємо помадкою: 2 яєчних білки збиваються міксером з цукровою пудрою (400 г) та посипаємо кондитерськими прикрасами. Ця робота приносить дітям найбільше задоволення.
Взагалі я дуже люблю готувати, для мене це не тягар. Але часом буває важко, не все встигаєш, і здається краще і швидше купити паску в магазині. Та я перемагаю цю спокусу, бо розумію, наскільки важливими для дітей є спільна праця, очікування свята й сам церковний обряд: освячення власноруч спеченої пасочки та прикрашених яєць.
Дорогі матусі, даруйте своїм дітям побільше радісних хвилин, бо згадка про них залишиться на все життя.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
