Провідміняйте 9784 , 532 і 4897​

Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ремінець у нього на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.

Мені доводилося гати багато явищ. 

   Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.

  Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.

  Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.