вбцуьа
07.06.2022 21:25

1. У якому рядку всі дієслова належать до першої дієвідміни?
1) думати, жити, крити;
2) лити, співати, ходити;
3) зацвітати, бити, мчати;
4) полювати, будувати, бачити

2. У якому рядку всі слова пишуться з часткою НЕ разом?
1) не/присідаючи, не/хвилюючись, не/волячи, не/дооцінюючи, не/вивчивши;
2) не/злізаючи, не/турбуючись, не/зрозумівши, не/хтуючи, не/знаходячи;
3) не/доглянутий, не/вгаваючи, не/погано, не/наситний, не/мовля;
4) не/пірнувши, не/зупиняючись, не/дочитавши, не/здужавши, не/спитавши

3. У якому реченні виділене дієслово має категорію роду й числа?
1) О Земле моя барвінкова, нерозріжуть нас, не розітнуть.
2) Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому
3) Мій чорний день хитнувся і розтанув, гарячим сонцем спалений згори.
4) Підіймається, мов полум’я, повен місяць вдалині.

4. У якому реченні вжито активний дієприкметник минулого часу середнього
роду?
1) І смерть, здається, на війні щадить мене в найтяжчих битвах за недоспівані
пісні.
2) Поля лежать, мов скупані в блакиті.
3) Листя пожовкле вітри рознесли.
4) Бачив я у полях і в гаях: цвіт прив’ялий ще хоче цвісти
.
5. У якому реченні вжито пасивний дієприкметник недоконаного виду?
1) Цвітуть і полощуться повні півонії, вітри засинають на стомлених вікнах.
2) Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зав’язь все-таки дали.
3) Святилася, сповита у віки, земля батьків, кохана Буковина.
4) Як свічка, тане наш згорілий час

6. Укажіть рядок, у якому всі дієприкметники пишуться з НЕ разом.
1) (не)засіяне поле, (не)виконане домашнє завдання;
2) (не)випрасуваний костюм, (не)политі звечора квіти;
3) (не)позначені на карті водойми, (не)вигадані історії;
4) (не)прибраний після роботи стіл, (не)випрана постільна білизна.

7. Укажіть речення з дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом.
1) В степу запахло розворушеною лемешами землею.
2) Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
3) З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од
хмар.
4) І хрест, облитий буряковим квасом, під білим сонцем дивно мерехтить

8. Укажіть рядок, у якому всі дієприслівники пишуться з НЕ окремо.
1) (не)зчувшись, (не)звертаючись, (не)бажаючи;
2) (не)дочувши, (не)допитавшись, (не)доводячи;
3) (не)обіцяючи, (не)вирішивши, (не)вгаваючи;
4) (не)визначивши, (не)змовляючись, (не)дослухавши.

9. У якому рядку всі слова є прислівниками?
1) пліч-о-пліч, опівдні, дехто;
2) нарешті, вранці, казна-що;
3) усередині, без кінця, чий-небудь;
4) збоку, завглибшки, ніколи

10. У якому рядку від усіх прислівників можна утворити ступені порівняння?
1) світло, рідко, високо, рішуче;
2) гарно, любо, ледве, щиро;
3) чітко, мило, по-новому, м’яко;
4) густо, привабливо, навкруги, легко.

11. Укажіть рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс.
1) (врешті)решт, (за)ново, (видимо)невидимо;
2) (по)англійськи, коли(сь), де(небудь);
3) з(давніх)давен, (по)українськи, (більш)менш;
4) (будь)коли, (ледве)ледве, аби(як)

.12. Укажіть рядок, у якому всі прислівники пишуться разом.
1) (с)початку,(на)око, (що)сили;
2) (що)вечора, (на)льоту, (аби)куди;
3) (на)поготові,(де)коли, (з)зовні;
4) (на)виворіт, (як)слід, (до)волі

13. У якому рядку всі слова є службовими частинами мови?
1) посеред, немов, щось;
2) щоб, таки, з-попід;
3) проте, тому що, дуже;
4) якби, для, агов.​​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
Юлия111157
10.07.2021 18:23
Знай, друг - це не двійник і не дзеркало!
У кожної людини свій характер і своі думки. Не шукай серед друзів такого ж як ти. Вони теж люди і мають свої мрії і бажання. Якщо будеш шукати у людях таких же як і ти, залишишся без друзів!Якщо б усі люди на планеті були роботами, подібними один до одного, то не було б не розмов, ні різнобарв'я, ні сварок, не було б нічого. Кожного з нас створен зі своїм вподобанням, зі своїми мріями і думками. Не треба гратись у гру "знайди своє відзеркалення", адже у тому й краса дружби - кожен може поділитись своїм.
Знай: Друг не іграшка, що втілює тебе!
0,0(0 оценок)
Ответ:
angelnoya1
10.07.2021 12:29
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови. 

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. 

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. 

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак... 

XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. 

XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося. 

Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість. 

Поет схвильовано писав про державну мову України: 

Вона, як зоря пурпурова, 

Що сяє з небесних висот 

І там, де звучить рідна мова, 

Живе український народ. 

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України. 
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота