1. В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і гнів великого народу.
2. Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.
3. Тихо вечір на місто лапу кладе і наспівує колискові.
4. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
5. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу.
6. Усю худобу пасли на луках, на полях чи в лісах.
7. Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці.
8. А життя було усюди: і на землі, і у воді, і в повітрі.
9. Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю.
10. Козаки ходили морем до таких турецьких фортець: Стамбул, Азов, Керч, Варна, Кафа.
Рідна ріка
Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити щось красиве й велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих...
Ніколи ще я так не відчував життя, і не був так переповнений любов'ю до свого народу, і не почував такого безмежно радісного зв'язку з ним.
Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної. Річко моя. Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшовдо твого берега, теплого і чистого? На твої ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті, і всіх людей простих, що трудяться, живучи на твоїх берегах.
Кланясь тобі за ласку, за багатсво, що даламоєму серцю, за тебе, що, дивлячись на тебе, роблюсь я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життся рiчко моя, душе мого народу.
