вулиця мого дитинства
у кожної людини є найдорожчі місця в житті. для мене — це вулиця, на якій я виросла. зараз живу далеко звідти, але завжди пам'ятаю про неї і повертаюся туди.
це маленька затишна зелена вулиця носить назву «соборна». духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.
наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. у маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. початок її веде від дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятником — гордим вітрильником. у кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею слави.
яка краса на соборній восени! дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. йдеш по ньому, наче по прекрасному м'якому килимі. з дніпра доноситься свіже повітря. відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. такий мій рідний куточок у херсоні — вулиця соборна.
Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз. Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю. Світло вуличних ліхтарів поступово тускніє, поступаючись яскравій заграві у східній частині небосхилу. Безхмарне чисте небо обіцяє нам, що дуже скоро ми зустрічатимемо перші промені зимового сонця. Воно зовсім не зігріває, проте його тепле та грайливе світло збадьорює навіть сплячу природу. Усе навколо заграє чарівним сяйвом дорогоцінних каменів – то блищить на сонці сніг. Зимовий ранок тихий, не чутно ні співу пташок, ні лаю собак. Навколо тиша, яку порушує лише скрипіння людських кроків по снігу. Люди попрокидалися та поспішають у справах, милуючись особливою величчю та красою зимового ранку.
