ВИПИСАТИ ІМЕННИКИ! БУДЬ ЛАСКА ДО ІТЬ ДУЖЕ ТРЕБА!
Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
Не встиг він закласти заноза в ярмо і ненароком кинув очима за Рось: за Россю, коло скелі на долині, вкритій зеленим житом, червоніла якась велика квітка. З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе попливла понад колосками. Лаврін угледів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку. З жита ніби ви-плила молода дівчина з сапою в руках. Лаврін задивився на неї…
Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-пре-густі, як шовк…
Дівчина кинула очима на Лавріна, задивилась на нього й засоромилась, потім знялася з місця, шугнула зозулею повз Лавріна, блиснула на нього карими очима і повернула на шлях.
