Що робить людину щасливою?
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
1.Окремо пишуться прислівники, що складаються з двох іменників та прийменників із прислівниковим значенням.
2. Через дефіс пишуться складні прислівники, утворені від прикметників та займенників за до прийменника по та закінчення -ому, -єму, -(к)и, -і, та прислівники, утворених за до прийменника по від порядкових числівників.
3. Через дефіс пишуться прислівники , утворенням повторення слова або основи із службовимисловами між ними або без них.
4.Разом пишуться складні прислівники , утворенні сполученням прийменника з прислівником, з іменником, коротким прикметником, числівником, займенником.
5. Через дефіс пишуться неозначені складні прислівникиз частками будь-, небудь-,казна-, то-,хтозна-.
6. Окремо пишуться прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, між якими можливе означення до іменника, який зберігає своє лексичне та граматичне значення.
Объяснение:
