Правильно поставлено розділові знаки в реченні А Ліс де ще чорніє, де вже зазеленів, а груші, молоком облиті, немов з’явились першими на радість і деревам, і птахам, і погожому дню, й людині яка не може не зачудуватись.

Б Не всі дерева вже розвились, а тому-то ті, що стоять у спалахах сонячної, веселої, по-дитячому легкої зелені, будять святковий настрій вони скидаються на весняні вітрила цього лісу, на вітрила, під якими ліс пливе у весну, у літо й таки допливе.

В І не хочеться вірити, що мине кілька днів, і цей вербовий пух перетвориться на листя, воно потемнішає, здаватиметься не таке легке, і вже верби не ввижатимуться хмарами, що посідали на землю, а просто – весняними деревами та й годі.

Г Струмінь вітру доносив запах річкової криги, у ньому жив дух примерзлого болота долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю, але над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання порипування гілляки.

Д Уранці пусте було небо, хмари убогі пливли над собором, а вітер улігся на сході краєчок неба холодно, криваво червонів, хоч ще досі осінь блукала селом.

​

Про людину можна дуже багато чого довідатися з того, як вона поводиться з мовою, які слова злітають у неї з губ. Якщо людина говорить грамотно, у неї багатий словниковий запас, вона вживає слова в правильному значенні, не вживає слів-паразитів, то перед вами розумна, інтелігентна людина. Якщо звертається до інших ввічливо, то це людина вихована. Якщо ж хтось лається, каже грубості, не може зв’язати двох слів – то розвиток цієї особистості залишає бажати кращого. Мова може бути «забруднена» грубими словами, як одяг, але це з часом можна виправити.

Мова – вона як одяг, всього лише «візитка». Під некрасивим одягом може ховатися чудова особистість. Навіть розумна людина може заїкатися, соромитися і тому справити погане перше враження. Хтось просто не звертає уваги на те, як він говорить. У результаті його мова кишить словами-паразитами: «блін», «кошмар», «тіпа», «це саме», «як би», «ось». А хтось навмисне лається або говорить примітивно, щоб здатися «крутим» або «своїм» у компанії. Може, ця людина насправді краще, ніж здається. Але люди навколо все одно встигають зробити про нього висновки – за його мовою.

Україна- це країна дивовижна. А ось чому:
" колись роздав Бог дари всім країнам, а Україна, вся в стрічках прийшла останньою. І тоді Бог сказав: " чому ж ти раніше не прийшла? Я всі таланти роздав, а ти? Ах! В мене ж є ще один талант! Пісня!". І тоді Україна зраділа, що в неї такий дар: пісня!"
Тому Україна наділена співучістю і милозвучністю.
Та не тільки Україна співуча, вона ще й гарна. На Україні є дуже гарні озера, одне з них: Синєвир. Також на Україні гарні звичаї та символи.
Тож, любі українці, любіть свою країну!