1. На світі більше, ніж зірок у неба, не кволих душ, а пристрасних, хоробрих (П. Воронько).
2. Люблю я вулиці замріяного Львова, де кожний камінець — невимовлене слово (О. Гай-Головко).
3. Там край лежить неміряний, незнаний, земля народів інших і племен (Л. Костенко).
4. А вдалині, мов видиво, стоїть століттями не зрушений Житомир (Борис Тен).
5. Тиша ловить у невід хвилин переплин (Б. Олійник).
6. Неквапно крутиться земля, життя хутчіше кружеля (Б. Базилевський).
7. Моя (чия? означення, прикметник) правда (що? підмет, іменник) завжди (як? обставина, прислівник) насторожі, (де? обставина, прислівник) не впускає (що робить? присудок, дієслово) брехню (що? додаток, іменник) у (прийменник) мій (чий? означення, прикметник) дім (що? підмет, іменник) (Б. Білас).
Мені дуже подобається українська мова. Вона прекрасна, милозвучна , чудова. Українська мова - це велика культура і історія нашого народу. Ми повинні шанувати і пам'ятати про українську мову бо це наша гордість. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Шанувати і плекати рідну мову — святий обов’язок кожного українця. Любімо свою мову, свій милий край, свою Україну! Не цураймося її ! Надіюся що я написала правильно! Гарних вам оцінок!
