Синтаксичний розбір речення маєш людино людиною бути

Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз. Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.

Объяснение:

Літо, літечко! Тепленько, сонячно, гарно! Та, ні… Не гарно, а чудово, казково! Така благодать на землі, коли приходить чарівне літо. Теплі промені яскравого сонечка зігрівають навколишній світ. Все цвіте, достигає. Колоситься збіжжя, наливаються солодкими соками сади і городи. І кожна ягідка додає радість і задоволення. Літо приносить красу, тепло і радість. Манить до себе річка і озеро, кличе синє море у лагідні хвилі. А в лісі яка краса! Не так спекотно, як у полі, а прохолодно, свіжо і тебе він напуває ароматом різнотрав’я і дерев, які десь під самим небом гойдаються, сходяться своїми верхівками і розходяться, сходяться і розходяться… А ти лежиш на зеленій травичці і закохано дивишся на цей казковий і дивовижний світ, у якому випало щастя жити. Чудова пора року! Хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Та дні швидко минають і ось уже на горобині починають червоніти ягідки, Достигають яблука і груші… Добігає до кінця літо-літечко…