ответ: Хтось стиха завів пісню. Її звуки, торкаючись мого вуха,лягали перед очима фарбами, малюючи цілі образи. Розташувавшись круг вогню, чумаки ждуть вечері. Нікому й на думку не спадає, що лихо близько. Розбійники, обідрані й голодні, зачаїлись у нетрах, вичікуючи слушного для нападу часу.
Ось, накинулись на чумаків здобичники, вимахуючи ножами й булавами. У глухому степовому байраці зчинився бій.
Брязкіт зброї, крики, стогін, прокльони - усе зіллялося в один несказанний галас. Міцно стоїть купка завзятих чумаків, наважившись боротися до краю. Ринули вони лавою на розбишак, несучи їм жах і погибель. Кинулися розбійники навтьоки, підставляючи списи під чумацьке дрюччя.
Ось як мовиться це в чумацькій пісні: "А їх аж сорок і чотири, нас десятьох не побили"
Вроде все правильно)
Объяснение:
