Міні твір "мати рацію чи бути правим"

1. На хвилину раптом стихли голоси й спинилися тіні. 2. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростає зелене листя. 3. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих, і переймають на путі його проміння золоті. 4. На річці бухикнуло весло та злякано крикнув кулик. 5. Ще мить — і сад загубить пишну вроду. 6. Уже давно стояла ніч над землею, і зорі виблискували з темного неба. 7. Чого світання так яснім в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? 8. Черкне хтось сірник — і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич. 9. Колихнулося золоте море хлібів, і жайворонка не стало чути.

С незапамятных времен курица у людей была предметом шутливых насмешек. Она не летает, хотя имеет крылья, не вьет гнезда, боится воды, не видит в темноте, пуглива, глупа. Недаром говорят, что рак — не рыба, а курица — не птица. Отсюда и выражения: «курам на смех» (даже глупые куры и те смеются); «мокрая курица» (о человеке, имею­щем жалкий вид); «нацарапал, как курица лапой» (о неразборчивом почерке); «куриная память» (о забывчивом человеке); «раскудахтался, как курица» (о болтливом человеке); «бродят, как куры» (о праздных зеваках, бестолково слоняющихся туда-сюда).
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»