Твір на тему "Місце де я народився" бажано щоб про місто Ічня або Ніжин

Объяснение:

хз может не то почитай может понрав:)

Прийшла в наш ліс чарівниця Осінь. Змахнула вона своєю чарівною паличкою, і стали там відбуватися справжні дива.

Листя берізок перетворилося на золоті монетки, листя кленів — на різнокольорові зірки, листя липи — на жовті сердечка, листя осик — на червоні ліхтарики. А на горобині з’явилося намисто з яскраво-червоних ягід.

Маленький паж — осінній вітерець — теж вирішив трошки поворожити, але захопився. І полетів на землю золотий дощ. Обсипалися золоті монетки, помаранчеві й червоні зірки, жовті сердечка. Поникли берізки, затремтіли осики, зітхнули клени. Красуня Осінь, щоб хоч трохи порадувати лісових мешканців, підхопила опале листячко та змусила його танцювати в осінньому вальсі листопаду. А потім виткала з нього строкатий килим і вкрила ним лісові доріжки та стежини.

Сумно, але неймовірно гарно.

У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість,  взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність.
  Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.