Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.
Найбільше у світі я люблю малювати. Кожен раз коли пензлик чи олівці потрапляють до мене у руки, я опиняюсь у світі дивовижної фантазії. Яскраві барви одразу ж прикрашають сіру рутинність і серце наповнює тепле хвилювання - чи вдасться передати на папері свої думки. Я вважаю свій інтерес дуже корисним, тому що саме картини допомагають людям розвиватися духовно. Кожен раз коли у моїй голові зароджується сюжет нової картини, я намагаюся передати всі порухи моєї душі у плавних лініях або ж нестриманих мазках. Я сподіваюсь, що у майбутньому я стану відомим художнико і мої картини будуть дарувати натхнення іншимⒶ.
