ійський письменник, ірландець за походженням. найпопулярнішими книгами письменника є детективні історії про шерлока холмса та його друга доктора ватсона: "собака баскервілів" (1901-1902), "долина жахів" (1914-1915), "пригоди шерлока холмса" (1892-1893).
шерлок холмс став улюбленцем мільйонів читачів світу, а ім 'ям його називають тих, хто вміє розплутувати складні історії, відзначається високим інтелектом, знанням життя, прагненням до справедливості..
конай дойль створив науково-фантастичні романи: "втрачений світ" (1912), "отруєний пояс" (1913), "маракотова безодня" (1929), декілька історичних досліджень.
мій улюблений герой — шерлок холмс
шерлок холмс — герой ійського письменника артура конан дойля. це мій улюблений літературний персонаж. я захоплююся детективами і прочитав багато творів агати крісті, едгара по, жоржа сіменона й інших письменників.
але самим добрим, розумним, талановитим для мене залишається шерлок холмс.
слава про нього проникла у всі куточки ії, а потім про геніального детектива довідалися в усьому світі. холмс виїжджає на розслідування до ватикану, його потрібна навіть могутнім монархам. холмс у роботі використовує знаменитий дедуктивний метод. він може за окремими деталями, за якимись дрібницями дати повну інформацію про людину, її характер і місце проживання. у холмса є друг — доктор ватсон. багато що йому незрозуміле в рішеннях і висновках холмса, і він постійно задає питання. зовсім, як я: я так само, як і він, дивуюся словам і висновкам шерлока холмса. і шерлок холмс завжди терпляче, дохідливо пояснює те, що нам незрозуміле.
мені дуже подобається детективна історія "собака баскервілів", яка починається з того, що шерлок холмс буквально витягає з ціпка, забутого в його будинку відвідувачем, масу інформації. і коли з'являється власник ціпка, виявляється, що все, сказане холмсом, — правда.
Объяснение:
Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.
М. П.: І Вам і і до побачення!
