А. Випишіть у зошит приклади таких груп лексики (по два-три слова) Власне українські слова:
Запозичені слова:
Загальновживані слова:
Стилістично забарвлені слова:
Антоніми:

Моє рідне місто – найкраще на Землі. Не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. Воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. Так було завжди. Кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. Весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. Осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу домашнього затишку. Воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.

Наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. Тут є алея слави ветеранів ВВВ, пам’ятник невідомому солдату, великому Т. Шевченку та бульвар Г. Сковороди з персонажами його творчості. В цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. Також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. А на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів.

Головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. Об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут.

Найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. Саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. Я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

Самый лучший отметить День Независимости - посетить какое-нибудь интересное место, связанное со славной историей Украины, например одну из казацких столиц. Батурин - очень подходит для этого. Мы до этого там не были, а отзывы о тамошнем недавно отстроенном историко-культурном заповеднике «Гетьманська столиця» очень разные. Одни говорят, что новодел и картинка для туристов, другие - очень хорошо и качественно отреставрировали, и что есть на что посмотреть. В этом году решили взглянуть на Батурин, ну и вообще посмотреть что там еще хорошего в округе. 
Выехали и з Киева не очень рано, около 10.00 и по окружной вокруг Броваров к первой точке нашего маршрута - Козельцу.
Сразу хочу отметить, что дороги в тех краях на удивление хорошие. Трасса Киев -Чернигов вообще роскошна, после поворота на Глухов четыре полосы превращаются в две, но тоже всё очень пристойно. Ну и мелкие дороги Коропского района вполне годные. Очень радует такое положение дел: будут дороги - будут и туристы ездить. Единственная дорога, что там сейчас не в очень хорошем состоянии, по которой возвращались домой - это участок что возле полегона Десна, старая дорога Чернигов-Киев. Вот ее изрядно подпортили за последние несколько месяцев.

КОЗЕЛЕЦ

Поселк на берегу реки Остёр. В XVII - XVIII веках - административный центр Кзелецкй сотни Киевскго полка, место дислокации полковой казацкй старшины. В поселке сохранилось нескольк интересных памятников той эпохи: Николаевская церковь (1784), Вознесенская церковь (1866-74), дом канцелярии Киевского полка (1756-60),Усадьба «Покорщина» (1750-е и 1760-е) — одна из старейших дворянских усадеб Левобережья. Ну и конечно самая главная жемчужина, памятник архитектуры национального значения - собор Рождества Богородицы (1752-1763гг). В этт раз удалось даже внутрь попасть и посмотреть на красивейший деревянный иконостас, в работе над которым, как полагают, принимал участие Растрелли.