вибірковий переказ симфонія життя

Суми – невеличке місто за мірками сучасних європейських мегаполісів, лише 270 тисяч жителів, але привабливе своїм тихим спокійним життям. Вулиці тонуть у зелені, де-не-де височіють дзвіниці церков та храмів, найвідоміші з них Преображенський та Троїцький собори.За давньою легендою, свою назву поселення отримало в 17 столітті завдяки козацькій знахідці – біля річки, що впадає в Псел, до рук козакам потрапили цілих три сумки з грошима. Відтоді і річка стала Сумкою, і місто Сумами. У центрі навіть пам’ятник споруджено на одній з центральних вулиць у вигляді фонтану-колодязя з підвішеною торбою. Всі, що минають його, обов’язково змочують у ньому свої гаманці, щоб привабити гроші.А візиткою міста є дерев’яна альтанка з мереживною різьбою, побудована без єдиного цвяха, до речі, єдина споруда з дерева, що вціліла під час фашистського нашестя. Кажуть, її побудовано саме на тому місці, де колись намагалися знайти нафту, і ось тепер замість бурової вишки, на щастя, височіє ця гордість сумчан, обсаджена пишними рожевими флоксами.Дуже полюбляють і сумчани, і гості міста відпочивати у міському Парку культури імені Кожедуба, адже тут часто відбуваються різні виставки, фестивалі та інші культурні заходи. Для тих, хто захоплюється спортом, є стадіон «Ювілейний». А ще улюблені місця сумчан – звичайно ж, пляжі на березі Псла.Хтось сперечатиметься, що є на світі і гарніші місця, ніж Суми, але для жителів міста воно найпривабливіше і найрідніше.

Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.

Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї, на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки.

Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.

Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.

Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.

Объяснение:

.