ответ:
я вважаю,що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.
перш за все, це пов’язано з пріоритетами. у дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.
з часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. я справді була щаслива.
ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. думаючи про щастя, я завжди згадую маленького принца із однойменної повісті. маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. з появою квітки принц почав жити.
по-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. це надзвичайно сумно. для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. вони щасливі…
я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. мене це лякає. хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.
объяснение:
1. Назвати вид речення по меті висловлення (оповідальне, питальне, спонукальне).
2. Якщо речення окличне, відзначити це.
3. Знайти й підкреслити граматичну основу речення й показати, що воно простої
4. Розповісти про будову речення:
- двоскладне або односкладне; якщо односкладне - якого типу (виразно - особисте, невиразно - особисте, безособове, називное);
- нерозповсюджене або розповсюджене;
- повне або неповне (якщо неповне, указати, який член речення в ньому опущений).
5. Відзначити, якщо речення ускладнене однорідними членами (однорідними реченнями з узагальнюючим словом) або відособленими членами речення, звертанням, вставними словами й др.
6. Розібрати речення по членах і вказати, чим вони виражені (спочатку розбираються підмет і присудок, далі - другорядні члени, що входять до складу підлягаючого, потім - до складу присудка).
7. Пояснити розміщення знаків препинания.
Приклад:
Гарна троянда лежала на столі
1. Речення оповідальне
2. Неокличне
3. Троянда – підмет, лежала – присудок
4. Двоскладне, розповсюджене, повне
5. Неускладнене
6. Головні члени: троянда – підмет, виражено іменником; лежала – присудок, виражено дієслов.
Другорядні члени: троянда (яка?) гарна – погоджене визначення, виражено прикметником; лежала (де?) на столі – обставина місця, виражено іменником спредлогом.
7. Крапка – коштує наприкінці речення
Объяснение:
