10. Прочитайте. Визначте застарілі слова, витлумачте лексичне значення кож- ного. За потреби скористайтеся Тлумачний словничком. 1. Праслов'янське віче! Тільки правду можна було там тоді ректи (А. Гризун). 2. І вийшов я на гори, як Хорив, поглянув на Дніпра важке свічадо (Д. Павличко). 3. Львівську школу «Десниця» було утворено з ме- тою відродження національного іконопису, вивчення та продовження дав- ніх традицій у сучасному українському мистецтві (з газети «Україна мо- лода»). 4. Трима сердюк так пірнача, як булаву отаман, порядок пильно він вивча, гостей в паланці теж стріча він є полковник знаний (0, та А. Будугаї). 5. Перстом історії нам став козацький гарт (М. Дьомін). • З-поміж застарілих слів укажіть історизми й архаїзми. Поясніть різницю між ними. Скористайтеся поданим у кінці підручника Словничком термінів. Яке з ужитих у реченнях застарілих слів нині повернуто до активного вжитку? З якої причини? З якою метою застарілі слова вживають у поетичних творах? Наведіть приклади. 4. Складіть і запишіть статтю до тлумачного словника на один з архаїзмів, 14

Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
—  Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
—  Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
—  Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...

-Привіт,Олесю як справи?
-Добре,а як в тебе?
-Чудово.
-Олесю,ти колись бачала кабана?Я ні.
-Я бачила,але тільки у зоопарку,але мені здаеться що у ботанічному саду гарніше.
-Справді?Розповіси мені про те що знаходиться у ботанічному саду.
-Добре,мені дуже  сподобалося магнолія,це дуже гарне дерево,але й були інші дуже цікаві рослини.Там було дуже багато сортів яблунь.Мене найбільше вразило-це схил який був вкритий кущами бузка!
-Напевно,це дуже игарно виглядає!
-Так,це правда.Також я там бачила багатьох різоманітних пташок.
-Думаю там дуже цікаво,завтра туди поїду!