Співають солов'ї
Ми відпочивали
провідміняти

Чарівна ніч перед різдвом в однойменній повісті м. гоголя починається з фантастичної події. із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. незабаром відьма набрала їх повний рукав. чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. і тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. навіть дорогу до шинку важко було знайти.             досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я солоха. вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. чорт слідом за солохою через пічну трубу проникнув до хати.             чого тільки не буває у святкову ніч! то ж і коваль вакула мандрує з диканьки до петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої оксани черевички самої цариці. зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.             а яке ж свято обходиться без жартів і сміху! сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до солохи на вогник. ніхто з солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. то ж солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. і такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!             сміється читач і над пузатим пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний спосіб. він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. а вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.             у ніч перед різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. замість того, щоб дошкулити вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.             повість м. гоголя "ніч перед різдвом" входить до першої збірки письменника "вечори на хуторі біля диканьки". в цих повістях автор змалював милу його серцю україну, де він народився та виріс. у них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.

Вічна проблема добра і зла 
     
     Відкиньте ж гіршу частку свого серця 
     І з кращою живіть — життям чистішим. 
     В. Шекспір 
     Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво. 
     Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки. 
     
     В обіймах з радістю журба. 
     Одна летить, друга спиня... 
     І йде між ними боротьба, 
     І дужчий хто — не знаю я. 
     (Олексанр Олесь) 
     
     Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере. 
     Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом. 
     У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його. 
     У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх. 
     Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.