Тут у полонині де небо накриває бездонні простори що живуть у самотині тільки для себе вікує тиша. 8. Над полем у високості співали жайворонки 9. Старі верби стоять похнюпившись (виписати звороти)

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу».  Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні. 

Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою. 

Ця історія сталась з мишкою на ім‘я Соня. Вона дуже любила грати в комп‘ютерні ігри, вона могла грати весь день і ніч. Але одного разу комп‘юте р не витримав такої пере напруги і заговорив до Соні:
-Соня скільки можна грати в ігри ти псуєш собі зір, он дивись скільки мишок грають на дворі а ти тільки в комп‘ютері.
Соня не очікувала такого, але коли вона отямилась сказала:
-Ви мені не мама щоб казати що робити я сама вирішую що мені можна а що ні! Комп‘ютер розгнівався і виключився. Соня засмутилася але водночас була дуже зла на комп‘ютер вона спробувала велючтити його але він не включався. Соня вирішила піти на двір і виявилось зо гуляти з друзями набагато веселіше ніж цілими днями грати в комп‘ютерні ігри. З того часу соня більше ніколи не грала в ігри на комп‘ютері а тільки з друзями на дворі.