10. З'ясуйте, які однорідні члени є в кожному реченні (зліва -члени речення, праворуч- приклад речення)

A Дивитися Б Пробачай
й питати помилки
це складна іншим, але
наука.
не собі.
В Робота
була
копітка,
складна,
але цікава.
ГНе
снідавши, не
обідавши,
побігли
працювати.
ДВід
власної
праці
отримаєш
плід
солодкий,
смачний.
1. Підмети
2. Присудки

На картині Каті Дудник зображені маленькі мандрівники.

Видно те, що маленькі дітки кудись прямують на величезній рибі, можна припустити, що вони відправляються в будь-яку цікаву казку або ж в цікавий мультфільм. Неможливо не помітити їх щасливі обличчя по ним видно, що вони відправляються в загадкове місце в яке дуже давно хотіли і мріяли.

Картина тримає в собі веселощі і радість. Художник дуже чітко змалював все деталі.На золоту рибку дуже багато різних, цікавих предметів. Всі діти чимось зайняті. Одні грають на музичних інструментах інш ігають за цікавою поїздкою. Одна дитина в руках тримає прапор. Швидше за все він їде підкорювати цікаву казку в якій давно мріяв побувати.

Мені дуже сподобалася картина Каті Дудник так як вона чимось нагадує мені моє дитинство і мої мрії.

._.

Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж.Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими. 

А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.

Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту  - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.