Калина - символ України. Як багато пишуть поети про цей символ. Навесні і восени калина завсім різна.На весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними плодами. Цвіте калина білими суцвіттями. Милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. За літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . Тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. Так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. Восени калина чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. Ягідки калини гіркі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. Можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.
Я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. І побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." Хто ти, люба?"-спитав я її. А вона лиш мовчала та хиталася на вітру. Підказали через сон дерева : " Це -пролісок. Він один прокинувся у таку холоднечу."
Я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. І почув : " Сонечко, грій дужче, бо холодно мені. Весно, я чекаю тебе. Моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
Виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає Весну. Я вклонився їй в : "Дякую, небесна квітка, що не злякалася ні Зими, ні Морозу!"
