Великі люди — це люди, яких добре знають і схиляються перед ними не тільки у своїй країні, але й далеко за її межами.
Для мене одним з великих людей, яким я захоплююся, є геніальний австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт. З дитинства головним для нього були звуки, відомим він став у шість років. Жив він у другій половині XVIII ст., а помер Моцарт, коли був ще молодим, не доживши навіть до віку О. С. Пушкіна.
На творчий розвиток В. А. Моцарта, який був надзвичайно стрімким, вплинули такі корифеї музики, як Іоганн Себастьян Бах та Йозеф Гайдн. Уже в дитинстві Моцарт почав писати церковну музику, а також музику світську для балів. Він писав і оперну музику.
Моцарт був надзвичайно освіченою людиною й став великим майстром музики, митцем клавірної та органної гри. Історія музичного мистецтва не знає іншого прикладу, крім Моцарта, такого раннього за віком оволодіння всіма видами музичних навичок.
Про життя Моцарта, про його музику, про його піднесену натуру можна говорити безкінечно. Навіть його смерть залишилася таємницею.
Хочу сказати ще про одну велику людину — про Михайла Юрійовича Лєрмонтова. Його життя було дуже коротке, але стало безсмертним. Мене захоплює те, що до двадцяти шести років він встиг написати такі геніальні твори.
М. Ю. Лєрмонтов здобув блискучу освіту, оволодів французькою, німецькою, англійською та грузинською мовами. Його улюбленими поетами були Пушкін та Байрон. Крім того, Лєрмонтов умів грати на скрипці, фортепіано, флейті, знався на живописі, мав неперевершену пам’ять.
Отже, можна сказати, що і Моцарт, і Лєрмонтов є великими людьми в історії людства. Вони зробили свій внесок у світову скарбницю мистецтва
