Образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII ст., складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі.
Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати й складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою .
Марусю називають у романі голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів.
Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині и гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «п пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот».
Одна із багатьох, і, в той же час, одинока Маруся Чурай... Дівчина з легенди.
1 Б (якщо рахувати це як назву річки, а якщо ні то нічого не підходить)
2 А
3 Високо(и),насамперед( на 2 а), заново( на а ), замолоду ( на у), злегка ( на е), зопалу ( на а), позаочі (на а), ліворуч (на о)
4 насамперед, заново, замолоду, злегка, позаочі, ліоруч
5 разом:навхрест, дощенту, навесні, нагору, зсередини,запанібрата, ніколи, навпроти,звечора,нарівні, напереваги,навзнак, зозла
окремо: в основному, З висока, на гору, з середини, з вечора, на рівні, віч на віч, раз у раз
через дефіс: по-польськи,по-іншому, раз-ураз, куди-небудь
