Відштовхуючись від основних категорійних ознак, доведіть (або спростуйте) твердження про те, що запропонований матеріал є
академічним текстом. Прокоментуйте, які різновиди наукового знання
актуалізує відповідний зразок. Висловіть власні міркування щодо моделювання
наукового знання. Визначте різновиди зв’язку елементів тексту.
З часів появи наукового знання постала і проблема розрізнення цього
знання від позанаукового. Особливо важливою вона є для самої науки, яка в
такий іб здійснює самоідентифікацію, а заодно утверджує свою
пріоритетність стосовно позанаукового знання. Найбільшого загострення
проблема розмежування наукового й позанаукового знання набуває в періоди
кризи науки. Самі ці кризи можуть бути породжені достатньо різними
факторами, але суть цих криз полягає в тому, що існує певна неспроможність
задовільно пояснити наявними науковими засобами ті чи інші об’єкти
реальності. Під час таких криз позанаукове знання набуває особливої
популярності, зростає його авторитет в суспільстві, що в свою чергу веде до
зниження авторитету та значимості науки.
Перше загострення проблеми розмежування наукового й позанаукового
знання в ХХ ст. припадає на початок цього століття. В цей період відбувається
становлення нового типу раціональності, раціональність класичної науки
поступається місцем раціональності некласичної науки, яскравим виразом якої
є квантово-релятивістська механіка. Ідеї А. Ейнштейна, Н. Бора та інших
фізиків переконливо засвідчили про обмеженість пізнавального потенціалу
інструментарію класичної науки, про необхідність нових підходів у поясненні
процесів, що відбуваються в світі. Але такий стан речей характерний не тільки
для сфери фізичних досліджень, це характерно й для наук, що займаються
вивченням людини. Механістичний підхід класичної науки не давав
можливості адекватно пояснити різноманітні вияви людського й створював
ґрунт для росту популярності різноманітних позанаукових тлумачень. Ще в
кінці ХІХ ст. набув надзвичайної популярності спіритизм, який успішно
перебрався і в ХХ ст. П. Гуревич, зазначає, що «відзначений глибоким
інтересом до езотеричної культури кінець ХІХ – початок ХХ ст.» [1, с. 14].
Затребуваність суспільством спіритизму була обумовлена неспроможністю
відповідних наукових дисциплін пояснити людську духовність, негараздами в
суспільному житті Європи, які породив проект Просвітництва. Особливо гостро
людство відчуло обмеженість наукового підходу під час І-ої Світової війни. Це
не примусило себе довго чекати й на сцені з’явилися різноманітні оккультні
науки, містичні практики, теософія і т.п. Всі ці феномени позанаукового знання
постали в якості своєрідної відповіді на ті питання та проблеми які не змогла
належним чином пояснити тогочасна наука. В такому разі можна сказати, що
початок ХХ ст. (перша третина) був відзначений своєрідною хвилею
позанаукового знання, домінантний статус в якому займав спіритизм в різних
його проявах. Друга хвиля (50-60р.) містицизм (на Заході додається
розповсюдження різноманітних сатанинських культів). Цей сплеск
позанаукового знання має менш тісний зв'язок з розвитком науки і насамперед
пов'язаний з наслідками ІІ Світової війни і реаліями Сталінського режиму, але і
він мав свій специфічний вираз у суперечці «фізиків» та «ліриків». Третя хвиля
(80-90рр.) з домінантним становищем екстрасенсорики, яка намагалась
отримати повноправний науковий статус. Таке намагання, попри всі негаразди,
свідчить про високий авторитет науки і те, що знання яке має статус наукового
викликає найбільшу довіру у людей. Раціональність класичної науки безумовно
відкидає екстрасенсорику як один з різновидів наукового знання, по-іншому
вона сприймається з позицій раціональності постнекласичної науки, яка дає їй
змогу вписуватись в систему наявних знань.
Варто зазначити, що чимало представників позанаукового знання
пропонуючи пояснення того чи іншого феномену, проблеми претендують на
статус науковості.