I. Прочитайте слова (словосполучення). Визначте, які з них: а) були нео- логізмами багато десятиліть тому; б) були неологізмами ще відносно недавно; в) є неолorізмами сьогодні. Поміркуйте, чому ці слова (словосполучення) з'явилися в мові, чому перейшли до активної лексики і за яких умов стануть застарілими. Зробіть висновок про те, яких змін і чому зазнає лексична система мови в процесі розвитку. Банкомат, евро, космонавт, ракета, МР3-плеер, жалюзі, комп'ютер. радiо, чат, флешка, супермаркет, інтернет, евроремонт, електрика, бейсбол.

II. Наведіть і запишіть кілька прикладів неологізмів нашого часу.

Чи всі слова мають лексичне значення, тобто викликають в нашій уяві певний образ? Чуючи слово олівець, ми уявляємо тоненьку паличку графіту в дерев’яній оправі, якою пишуть. Отже, це слово має своє лексичне значення. А слово він не має свого лексичного значення, бо це може бути й олівець, і хлопець, і сон, і будь-який предмет чи явище, назване іменником чоловічого роду в однині. Але в реченні Я писав олівцем, та він мені зламався слово він набуло конкретного значення “олівець”. Отже, не всі слова мають лексичне значення, але всі слова в мовленні є носіями лексичних значень.

Я вважаю, що людина вчиться протягом усього свого життя. І навіть якщо вона старанно гризла граніт наки в школі та університеті, то впродовж життя ця особа дізнається багато нового.

По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.

По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.

Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.