4. Дієприкметник є присудком у реченні A Печені голуби не летять до губи. Б Серце поета любов'ю наповнене. в Синіють укриті снігом гори. Г) Хату прикрашали вишиті рушники

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.

Кожному відомо, що немає на землі ближче і ріднішої людини, ніж мама. Із самих перших хвилин нашого життя ми оточенні її теплом і турботою, їй, стаючи старше, ми перевіряємо наші таємниці і страхи, ділимося  з нею своїми враженнями про навколошній світ і завжди розраховаємо  на повну підтримку і розуміння з її боку. Можна знайти мільйон слів, найніжніших і ласкавих, красивих і гідних, але навряд чи зможуть вони відобразити всю повноту моїх почутів до моєї мами. Вона добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і все це раом, одночасно.