займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. відповідає на питання хто? , що? , який? чий? .
в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.Неможливо завжди бути героэм , але завжди потрiбно бути людиною.
Всi дiвчатка розумiють ,що хлопцi не хочуть бути слабаками. Тому вони випробовують свою силу на дiвчатах. Але не завжди треба бути героэм...Треба бути трохи людиною...Зрозумiти , що кого ти б*эш то йому боляче. Ще можуть хлопцi завдати шкоду, покалiчити когось. Проте це може бути не тiльки з дiвчатами, а й з хлопцями з класу,з паранельного i таке iнше.
Iнколи i дiвчата б*ють хлопцiв , але це не часто.
Та це не все!Навiть дорослi люди деколи можуть битися.
Але на все життя запам*ятати треба те ,що кривдити слабших - це слабкiсть!
