1) Сонце зовсім сіло, вечірня зоря погасла. 2) Не русалонька блукає, то дівчина ходить. 3) Будеш слугою народу, не забудуть тебе зроду. 4) Пройшла зима, весна настала. 5) Прийде осінь у засіках, буде хліб золотий. 6) Правди не приховаєш мудруй, не мудруй. 7) Бачу здалеку хвиля іскриста, грає вільно на синьому морі. 8) Бережися, гордий і могутній птах, у степ прийшли люди. 9) Весняна сила в душі моїй грає, її не зломили зимові морози міцні, її до землі не прибили тумани важкі, її не розбила і ся перелітная буря весняна (Леся Українка). 10) Не бійся заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля (І.Рильський). 11) Правильне бачення добра і зла – основа справедливості, а виховання перестає бути вихованням коли дитина відчуває що з нею повелися несправедливо, несправедливість породжує образу і обурення, підлість і лицемірство (В.Сухомлинський).
Відповідь:
1) Означено-особове, тобто означує особу(крім 3 особи множини і однини(він, вона, воно, вони)). Наприклад: Жду ласкавої оповіді. Тут немає підмета тільки присудок жду. Перед жду можна поставити якусь особу. Тут підійде (я) жду.
2) Неозначено-собове. Тут дієслово вживається тільки в 3 особі множини(вони). Наприклад: Любили вони Україну!
3) Узагальнено-особові. Це відноситься до приказок і Народної творчості. Вживається 2 особі однини(ти) наказового або дійсного в. Наприклад: Любиш поганяти, люби й коня годувати(Нар. тв.))
4) Безособове. Зі словами: треба, слід, можна, час жаль, (нема ну було, не буде: при яких є додатки)(Нам треба поговорити.). Форма дієслова яка закінчується на -но, -то(Всі взолочено віконця.). Безособові дієслова(Тим часом розвиднялося.).
