У сучасному світі часто доводидтся чути : " Навіщо нам вчити оті вірші ? Навіщо нам читати поезії та твори ? Набагато легче поспілкуватися з друзьями , або пограти на комп'ютері ніж читати та вчити вірші . " Але невже ви ніколи не захоплювалися книгою ? Невже вас ніколи не змушувалала замислюватися книга , яка розгортала перед вами цілу історію ? Невже книга у якій є частинка душі людини , можно проівняти з бездушною грою ? Поезія - це звучання душі , яка так і рвется в навколишній світ . Вона як зеркало яке показує душу . Якось й наснаги . Може комусь із вас відомий смак води цього джерела ? Може хтось вкладає душу у свої вірші ? Про те не забувайте , навчитися пистати - ще не стати поетом . Якщо ви пишете вірші , пишіть їх не заради слави , а для душі .
Ну как то так , нормально ? Там где точки нужно переписывать легенду .
Ось і настала прекрасна пора. І це осінь.
Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.
Объяснение:
