Випишіть прості речення. Дайте їм повну характеристику за структурними ознаками: 1) двоскладне чи односкладне; 2) непоширене чи поширене; 3) повне чи неповне; 4) ускладнене чи неускладнене. 1. Вирує день у буйному гіллі, у чорних блискавицях ластівок бентега вітру молодого грає — це на землі. В задумі неба, розімлілого від спеки, де вицвілу блакить до обріїв розлито, стоять соборами високі білі храми в сріблясто-перламутровій оздобі — це над світом. І марення степів, і гомінливе місто, в своїм неспокої довіку незбагненне, — все світло й тінь! З них зіткана земля, і зшите з них безмежне небо — це круг мене. 2. Застиглий дим осінніх вечорів мені навіює прозорість смутку. Холоне зір від срібних кольорів, і паморозь ляга на теплу серця грудку. Ген вже роки, мов прибрані поля, відлунюють дзвінкою далечінню. Лиш спогад-птах, що лине звідтіля, бува, майне в душі збентеженою тінню (3 тв. К. Чернишова). 3.1 Джерело замерзло. Зимно так... І хуга серце обіймає сумно. І коси Мавки в сніговій задумі... Та тільки в серці ще квітує мак (Я. Я).

Закучерявилися хмари, женуть вітри мов буйні тури, тополі арфи гнуть. Прийшла осінь, а з нею прийшли і морози. Люди поспіхом кудись біжать, не помічаючи краси навколо. А варто було б помітити...Вітри розгулюють містами, зривають людей з місця та ніби підштовхують до чогось, або навіть когось. Дерева стоять голі, і лиш де-не-де видніє листя. А під деревами стоять лави, на яких вже ніхто не сидить. На них нападало листя, ніби намагаючись притулитися до неї та сховатися від людей, які от-от зведуть разом велику кількість листочків. Все холоднішало й холоднішало...Вже немає ніякого листя, лиш один мороз та вітрии, які розгулюють містами, та підштовхують щось, або когось...

На мою думку, для того, щоб створити щось красиве, потрібно мати, перш за все, красу в душі. 
Не марно кажуть, що все те, про що людина думає під час праці, втілюється у її творіння. Якщо людина з гарним настроєм почне будь-яку справу, то і результат теж буде втіленням добра та радості. Але якщось хтось захоче щось зробити з поганим настроєм, зі злими думками та похмурим виглядом, то і творіння його виявиться потворним та нікчемним. Це все можна говорити про книжки, картини, та й в загалі про будь-що. Чомусь першим прикладом на думку з"явилась книга Шарля Бодлера "Квіти зла" на декадентську тематику. У цій книзі яскраво видно те, що творіння людини є відображенням її внутрішнього стану. Але уважно прочитавши, розумна людина усвідомлює, що і зло може бути прекрасним, і що, якби поєт писав свої вірші тільки з негативним настроєм, то зараз би ця збірка не мала б такої популярності і визнання у всьому світі!
Отже, людина, яка має красу в душі, буде втілювати її у всі свої творіння!