Де моя «бомба»? А ця смішна історія зі шкільного життя розказана однієї вчителькою, в чию школу одного разу відвідав фсбшниками з метою дізнатися, чи готове навчальний заклад відбити можливу атаку терористів. Візит, звичайно ж, був незапланованим. В руках у гостя був жовтий непрозорий пакет з муляжем бомби, з яким він був схожий по поверхах, потім повернувся до охоронця і попросив того доглянути за пакетом. Сам же, переконавшись, що пильністю в цій школі і не пахне, пішов до директора влаштовувати рознос. Повернувшись, виявив, що пакет з «бомбою» вкрали, мабуть, для більш потрібних цілей. Тому «лектор» замість читаються нотацій директору змушений був переорієнтуватися в шкільного детектива.
Першу двійку я отримав у тому ж другому класі на уроці чистописання. Справа в тому, що мати десь почула, що кульковою ручкою дітям писати не можна, тому що в них «зіпсується почерк», і з другого класу почалися мої пір’яні муки. Чорнильна ручка складна в експлуатації — її потрібно постійно заповнювати, вона запросто може пересохнути, капнути чорнилом на зошит, або протекти (що траплялося неодноразово, і будь-яку чорнильну пляму відразу за замовчуванням звалювали на мене).
На тій контрольній з чистописання обставини склалися найгіршим чином. Папір на зошити був тонким і шорстким, а в ручці якраз скінчилося «пальне» і вона почала барахлити. Вона то переставала писати, і починала скребти по шорсткому папері, продираючи дірки і здираючи з нього ворсинки, то раптом пускала чорнило, яке добре розпливалося по папері, і цими ворсинками розмазувалося як пензликом. Через тонкощі паперу чорнило стало проступати на іншу сторону листа, а також потрапляло на пальці і залишало відбитки. Під кінець, коли треба було написати останнє речення, ручка зовсім пересохла. Я тицьнув на підкачування чорнила, і велика крапля його ляснула на лист зошиту. Упевнений, що більш брудного чистописання вчителька ще не бачила. Зошит вона повернула з жирною двійкою.
До слова сказати, всі зусилля по збереженні почерку виявилися марними — якщо мені доводиться писати від руки, виходять ніким не читані каракулі.
