Відредагуйте подані речення і запишіть. 1.Тепер підписку на газети, журнали можна зробити в любому поштовому відділенні.

2.Керівництво нашого підприємства рахує, що ваша фірма невчасно розраховується за пред’явлені (надані, отримані) послуги.

3.Другими словами, з таким фінансуванням ми не зможемо як слід кормити дітей.

4.Покорміть дітей і вложіть їх спати. Поговоримо один на один.

5.Не мішайте виступаючому! На тій неділі попрацюємо в округах.

6.Прилад надійний у роботі, єдиний його недостаток– непривабливий дизайн.

7.Не дивлячись на круглодобове чергування, розкрадання все ж трапляються.

8.Буду відноситись до цих пропозицій з небезпекою.

9.На урочистому вечорі його поведінка була нетактичною.

10.Висловлені пропозиції представляють інтерес для підприємства.

Твір «Випадок із життя»
Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!Твір на тему цікавий випадок з життяКоли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

Однажды весной я гостил у бабушки в деревне. Выходные выдались на редкость теплыми и солнечными, чувствовался скорый приход лета.

Я был во дворе, когда вдруг подул сильный ветер. Небо на горизонте потемнело, и стало ясно: приближается гроза. Интересно было наблюдать, как небо превратилось в поле битвы, где навстречу друг другу сходятся две враждующие армии.

Туча надвигалась и закрыла собой солнце. Теплый ветер сменился холодным и окреп. Вдали стали слышны раскаты грома. Мы быстро спрятали все вещи, которые могли намокнуть под дождем, и сами скрылись в ставшем таким уютном домике.

Атака весенней грозы началась с дождя. Крупные капли оставляли черные точки на асфальте перед домом. Дождь набирал силу, как будто подпитываясь вспышками молнии и раскатами грома. Яркий свет молний на доли секунды освещал все вокруг, слепя глаза, как назойливый фотограф.

Из-за внезапности налетевший грозы можно было её испугаться, но первый шокирующий эффект быстро сменился неудержимой радостью, меня будто переполнила неукротимая энергия стихии. Захотелось узнать, как быстро намокнет на мне одежда, если я выбегу прямо сейчас под дождь. Я думаю, это было бы незабываемо, но вряд ли понравилось бы моей маме.

Дождь стал стихать так же внезапно, как и начался. И быстро сошел не нет, не превратился в мерзкий моросящий дождь, как бывает осенью, а просто исчез, как будто невидимая и могущественная рука уверенным движением перекрыла небесный кран.

Туча вместе с грозой отправилась дальше. Были слышны раскаты грома, но уже где-то вдалеке, не у нас. А над нами снова засветило солнышко, пытаясь подсушить большие лужи, оставшиеся после дождя. День продолжался.