Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Зробіть письмовий синтаксичний розбір 2 складносурядних речень (на вибір). 1. Відчинила вікно і духмяна хвиля ранкової свіжості підхопила мене на крила спогадів (О.Квітневий). 2. Ударив грім і зразу шкереберть* пішло життя (В.Стус). 3. Невелика пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом (І.Нечуй Левицький). 4. Бігла стежка в далеч і губилась а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні  (В.Симоненко). 5.Тягуче закашлявся грім і об листя запорощали великі мов боруб'яхи краплі (В.Симоненко). 6. Давно закінчились обжинки і степ соляркою пропах і ховрашок стоїть навшпиньки** із соломиною в зубах (Л.Талалай). 7. Он красуються в траві ромашки а там синіють запізнілі дзвіночки а он горять пелюстки гвоздики (А.Шиян). 8. Тільки сухо й дзвінко тріщать у саду цвіркуни та шарудять стривожені тополі  (З. Тулуб).

Подалуста очень надо,

Багато людей вважає, що їм*я та прізвище дуже сильно впливають на людину, багато думає зовсім навпаки. Але мені здається, що більшість всен-таки прихильники першої думки.
   Вже дуже давно для кожного імені існує тлумачення, і на мою думку, воно не могла взятися нізвідки, просто з повітря. Людство багато віків помічало риси, притаманні одному конкретному імені. Особисто я вірю, що багато чого у нашому житті залежить від того, яким ім*ям тебе нагородили з дитинства.
    З прізвищем зовсім інша справа. На жаль, у наш час, якщо у тебе воно невідоме, не цікаве суспільству, тобі буде дуже важко пробитися у люди. Дітям, народженим ппід щасливою зіркою - відомим прізвищем - легше йти по життю, але щоправда тільки тоді, коли в твоїх предків не Геростратова слава.
    Тому ще не ясно, що краще: самому зробити прізвище відомим чи вже народитися під таким?

Він не зовсім відповідає темі, але, мені здається, можно переробити у щось доволі пристойне

Мою кицю звати Нюша. Вона велика, пухнаста,біленька,тільки мордочка,й кінчики передніх лапок чорненькі. Очі великі,голубі,в ночі вони світяться мов зірочки в небі.Нюша гордо піднімає вгору пишний хвіст і нечутно ступає по підлозі м’якенькими лапками. Мій домашній улюбленець добрий і лагідний, але не дуже любить, коли смикають за вуха чи хвіст. Тоді киця ображено повертає голову,прищулює вуха й припадає до підлоги. Може навіть дряпнути.Нюша їсть усе, але найбільше полюбляє молоко і м'ясо. Я часто наливаю в тарілочку молока і пригощаю його. Киця голосно мурчить, треться об ноги, ніби дякує за увагу до неї. А ще вона завжди з нетерпінням чекає, коли мій тато приносить з риболовлі свіжої рибки. Тоді вона миттєво опиняється біля рюкзака і намагається лапою прискорити процес діставання рибки. Нюша дуже охайна. Після сніданку вона довго і старанно миє мордочку, вуха, шию. Я дуже люблю свою кицю!