( ) Прочитавши текст, знайдіть у ньому складнопідрядні речення. Визначте в них види підрядних частин.

За спогадами, маленький Тарас побував у Києві ще дитиною, разом зі старшою сестрою Катериною. У ті часи перед Великоднем люди збиралися з усіх кінців до київських святинь

«на прощу». Перейшовши тихоплинну Либідь, прочани піднялися дорогою, що вела на Печерськ. Вулицею вони попрямували до лаврської обителі, де Тарас із сестрою провели кілька днів.

Спливуть роки, та дитяча пам’ять назавжди збереже цю подорож в образі якогось земного дива: сяйнисті оздоби церков, велич Золотоверхого, Софії, Лаври. Уже досвідчений народний поет-кобзар напише про це надзвичайне місто одним рядком, що «святий Київ наш великий» (За В. Жадьком).

Високий-вищий

Вузький-вужчий

Тяжкий - тяжчий

Дужий дужчий

солодкий - солодший

швидкий - швидший

добрий - добріший

м`який – м`якший

близький - ближчий

легкий -легший

короткий - коротший

різкий – різкіший

 

 

Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:

·         У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше

·         У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:

- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.

- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);

1.    У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);

2.    Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);

3.    Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).

Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який — 

м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.

1. Пояснити лексичне значення слова (бажано за до словника). ремесло - дрібне виробництво за до примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування

 2. Яке слово за походженням: власне українське чи запозичене. Запозичене.

 3. Чи належить слово до активного словникового запасу (можливо, є застарілим або неологізмом). Застаріле (професія ,заняття )
 4. Пояснити, є слово  загальновживаним чи обмеженим у вживанні (наприклад, діалектним, професійним словом або терміном).
загальновживане - "Таємниці писемницького ремесла, або теслярське ремесло , народні ремесла"
  5. Пояснити, до багатозначних чи однозначних слів воно належить. однозначне
 6. Визначити, у прямому чи переносному значенні вжите слово.
7. Назвати його омоніми, синоніми, антоніми (якщо є). Синоніми- майстерність, справа, спеціальність професія