Довести, що це текст. Дослідити, що виражає заголовок — тему чи основну думку. Знайти в тексті ключове речення, що
виражає основну думку. Проаналізувати структуру тексту: виокремити зачин,
основну частину й кінцівку.

РІДНІЙ МОВІ — ШАНА ВСЕНАРОДНА

Кожне з українських стародавніх міст
могло б претендувати на те, щоб сказати перше слово на честь рідної мови: будь
то Київ, чи Харків, чи Львів.

Будь-яке з міст. Адже багатющу,
багатобарвну мову нашу творила вся Україна, усе суцвіття наших міст і сіл.
Спільно, упродовж віків витворювало велику духовність українського народу. Отже, хоч
початок кладе Полтава, але сподіваюсь, що прекрасне та патріотичне це свято
невдовзі розіллється по всій Україні, почують його і Дніпро, і Карпати, Полісся
й степи чорноморські. Свято мови має стати всенародним, воно того заслуговує
(О. Гончар).

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: "За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними... був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями". 

З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас. 

Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка. 

Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра нагороді... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу... 

Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.

Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати: 

—

•Активна лексика - це ті слова, які ми часто використовуємо. Активна лексика поділяється на загальновживані слова (наприклад: хліб, дорога молоко), та широковідомі терміни (наприклад: нація, принтер);
•Пасивна лексика - це ті слова, які ми дуже рідко вживаємо, або ці слова зникають з активного використання. Пасивна лексика поділяється на:
♦ Неологізми - нові слова, які тільки починають з'являтися ( наприклад: ген, клонування, менеджмент);
♦ Архаїзми (застаріла слова) - слова, які вийшли із загального вживання
 (наприклад: рать, уста, перст);
♦ Історизми - ці слова тому вийшли із загального вживання тому, що вони позначали предмети, якими зараз не вживають (наприклад: челядь, отрок)