Транскрипція твору. ОДА СОНЯШНИКАМ Цвітуть соняшники. Озвучені бджолами, вони чомусь схожі на круглі кобзи, які земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах. Живе тіло кобз, пахуче, укрите жовтим пилом, проросле пелюстками, світить і золотіє, щось промовляє своєю широкою, незгасаючою усмішкою. Скільки того сміху на городі. Усі соняшники сміються, веселі, але водночас по-доброму замислені, кожен щось хоче сказати тобі, тільки підійди, наблизь своє обличчя до нього, уважного й доброзичливого. Так можна довго дивитись одне одному в очі, і коли ви розлучитеся, то кожен із вас відчує себе багатшим, ніж був.
Будь ласка, дуже потрібно . ів

Объяснение:

Думаю, що небагато хто з нас, сучасних підлітків, здатний на такий вчинок. Взаємну підтримку людей під час війни ми бачимо й у епізоді, кол Климко рази із безноним шевцем рятує дівчинку від фашитської каторги, коли тітка Марина хоче залишити у себе, усиновити чужого хлопця Климка, якого вона доглядала, коли він важко захворів під час своєї небезпечної подорожі. Спільна біда стала ніби тим каналіхзатором, який виявив у добрих людях їх найкращі риси, стала своєрідним тестом на людяність. Автор оповідання розповідає проте, що навіть у важкі часи люди залишаються добрими, здатними на підтримку й взаєморозуміння. Можливо, саме ця взаємодо дала змогу нашому народові вижити, перемогти в цій страшній війні.

Ганяючи за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадібності та отримують з цього зиск. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину. В одруженні сина шукає засобів збагачення. Кожна його думка підпорядкована безглуздій жадобі збагачення. Невідомий домовляється з Калиткою, що у визначений час передасть йому на вокзалі фальшивих 100 тисяч, він повинен заплатити за них 5 тисяч карбованців. Після купівлі Калитка з кумом почав ділити гроші, і коли вони розв'язали мішок, то побачили велику купу паперу. Головний герой у розпачі хотів накласти на себе руки, проте його врятували

Объяснение:

поблагодари