- Привіт! Ну як твоє життя?
- Привіт-привіт! Да все впринципі добре. Ось в університет постепив, на історичний факультет. Важко. А стипендію отримувати хочеться... Мушу старатися. А ти кудись поступив?
- Я на фізико-матиматичний. Дуже важко. Чужі люди. А як було в школі..
- О так! Я з тобою згоден!
- Там всі любили, допомагали...
- Ось і посчалося наше доросле життя.
- Напевно.
- Тут кожен за себе. Всі хочуть бути кращими, не кожен хоче старатися.
- І їм це з рук не сходить. Не ходив на пари чи на семінари - отримав пару.
- Деякі кадри ще й викладачів не знаю.
- Пфф... деякі не можуть сформулювати назву предмету.
- Так... ніколи не забуду рідну школу!
- Точно! В Будь-яку вільну хвилинку буду тако ж забігати, сумую навіть за вчителями! :)
Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс.
З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.
