Перебудувати речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими. Виконати синтаксичний розбір одного з речень. 1. Місяць сипав на землю холодне сріблясте проміння, і від того свіжа роса на густій
пониклій ковилі переливалася (В. Малик). 2. Невисокі засніжені вали Василькова-града
немов розлилися білими снігами (Р. Іванченко). 3. І сп’янілий до нестями вечір квітами
пропах, солов’їними піснями заливається в кущах (В. Сосюра). 4. Зорі сплять на холодних,
морозом зв’ялених травах (Л. Первомайський). 5. Тихе озеро незриме віє духом трав’яним
(М. Рильський). 6. Вітер берези смутні хилить в солодкій дрімоті, в тихому сні (М. Рильський). Ген килим, витканий із птиць, летить над полем (Л. Костенко). Філософія, викладена в афоризмах, – неспростовна (А. Коваль).

  Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність. 
     Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність. 
     Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом. 
     Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі! 

Добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, можна потонути і самому, а виносячи людей з палаючого будинку, ризикуєш отримати опіки, а то й загинути.

Героєм є та людина, яка пожертвувала чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.
Герої — це люди, які творять добро і заслуговують поваги. Є заслужені герої, визнані урядом і відомі на весь світ, а є герої, про яких ми навіть не чули, і вони тихо продовжують жити в тіні.