Праворуч 1. Прочитайте тексти та виконайте завдання. Текст 1. Широкий, як Дніпро, Хрещатик. Попід берегом, на тротуарах, — люди; посередині, на бруківці, машини... будинки, подібні до величезних, кахлею обкла- дених груб, один на одного громадяться, угору на Печерськ лізучи. Ліворуч ЦУМ склом на сонці виблискує. Далі — здо- ровенна десятиповерхова міськрада. (Скільки ж то в ній лю- дей радиться!) Десь за міськрадою - телевізійна вежа небо аж у космос є. Оце висота! На тлі неба круглі із хрестами бані вимальовуються - то костел. Після міськради, за вулицею Прорізною, Хрещатик за- Ю. Совинський, вертає праворуч і, порозсувавши будинки далі від себе (наче збирається крикнути: «Пустіть мене, я хочу пірнути в Дніпро!»), утикаєтьс Площі у філармонію. І через ту філармонію в Дніпро не пірнає... Та після вулиці Прорізної ми по Хрещатику далі не пішли, бо праворуч А метро, як ви самі знаєте, - це метро! І я хотів би глянути на того, хто, пр Васюківки, байдуже пройшов би повз метро! (За. Вс. Нестайком). написати переказ?

Ми всім класом розмовляли по нашого класного керівника. В кожного учня прозвучала своя думка. Ось думка поганого учня: наша класна керівничка мене ненавидить. Ставить одні двійки, а в кінці тижня незадовільну поведінку.
А ось класний керівник очима хорошої учениці:
наша класна керівниця дуже добра. Вона всіх любить, і нікого ненавидить.Просто коли учень погано навчається, авжеш йому будуть двійки, і коли погано поводиться буде погана поведінка.
У кожного учня був свій погляд на класного керівника. 

„Коли хобі починає приносити гроші, воно перетворюється на роботу і перестає приносити задоволення” – я не згоден з цим твердженням настільки, наскільки взагалі можливо бути з ним незгодним.

Якщо людина витрачає стандартних 8 годин на роботу (а ще 8 віддає сну), тоді робота забирає у неї рівно половину активного часу! Якщо ж за розповсюдженими сьогодні принципами робота забирає у людини більше часу – тоді „на життя” може залишитися зовсім небагато.

А чи готові ви свідомо, з повним розумінням того, що відбувається, віддати половину свого життя справі, яка не приносить жодного задоволення?..

Робота не лише „може”… вона „повинна” приносити задоволення! Інакше особисто я не бачу жодного сенсу у такій роботі. Якщо ви, скажімо, любите фотографувати – то чому б вам не стати професійним фотографом і не почати отримувати прибуток завдяки своєму хобі? Якщо ви обожнюєте програмувати на PHP – цьому вашому хобі також знайдеться практичне застосування. Скажімо, ви можете стати власником веб-проекту, або зайнятися розробкою інтернет-проектів для інших людей.

Чим би ви не захоплювалися – майже напевне існують які до перетворити ваше хобі на професійну діяльність! Головне, дати собі відповідь, чи готові ви шукати цих в? А чи краще підете на он-ту офіс-менеджерську посаду тільки тому, що вона відкрита, і начебто й не вимагає жодних особливих знань. Або на он-ту маркетингову посаду, оскільки зараз дуже модно бути маркетологом і взагалі – маркетологи отримують непогані гроші.

Саме тому мене до глибини душі дивують окремі особистості, які стверджують, наприклад, що вести блог можна тільки заради задоволення, але аж ніяк не заради грошей. Так, неначе ці дві сфери неможливо об’єднати!

Читаючи такі коментарі, я відразу уявляю, ким буде така людина через декілька років (а можливо – вже є). В кращому разі вона працюватиме на „посередній” посаді, виконуючи хай навіть високооплачувану, але ненависну роботу…

А ви як вважаєте, чи може хобі приносити прибуток, залишаючись при цьому джерелом задоволення?