1) Виходить, я — не бидло і .син мій — не теля!..("Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий). 2) Ось підіть лиш в неділю або в празник по Полтаві, то побачите таких гарних, що і розказати не можна. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський). 3) Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський). 4) — Та се не йому! Хiба ти не чуєш? — крикнула до неї Олена. ("Маруся" Грігорій Квітка-Основяненко). 5) Скасував я свою фотографію і взявся за повіренничество — пішло як по маслу.("Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий). 6) — Зайду, зайду. Жди мене до сход сонця. ("Маруся" Грігорій Квітка-Основяненко). 7) Я наміревал — теє-то як його — посітити нашу вдовствующую дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з нею. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський). 8) Поклич мені Степана, я хотів з ним побалакать. ("Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий).
При означено-особових реченнях можно поставити "я" чи "ти".
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
