У природі людина повинна бачити ніби відображення себе самої, природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. На мою думку, не можна не любити, не цінити, не поважати природу. Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.
Отже, друзі, будемо мудрими, дбаймо про навколишній світ.
Гроші не є злом, так само, як вони не є добром. Світ влаштований так, що без грошей жити неможливо. Отже, нащо людині гроші? Відповідь проста: щоб існувати у світі, де все можна здобути за гроші.
Так, суспільство ділиться на бідних і багатих. Нічого доброго в тому, щоб бути бідним немає, але й нічого доброго в тому, щоб бути багатим, немає також. Якщо людина дуже бідна, то її утримання лягає на плечі суспільства, а якщо вона занадто багата, то виникає сумнів у її чесності.
Навіщо людині багатство? Адже воно не дає нікому особливої впевненості у завтрашньому дні, натомість є причиною багатьох негараздів, клопотів про збереження свого надбання й ще багато дечого негативного.
Людині потрібно не багатство, а достаток. Щоб вона не бідкалася з приводу відсутності їжі, одягу, можливості лікуватися, платити за житло або навчати власних дітей. Але якщо вже так сталося, що людина зробилася багатою, то вона може ті кошти витрачати, наприклад, на благодійність. І тоді їй вже дорога не у пекло, а у протилежному напрямку.
