З
Звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. В думках головного героя Льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. Це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.
У нього є два вірних супутники: старий вчений Адам, який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга Ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. Вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. Старий чоловік спроможний бачити світ як і Льонька. Адам, побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.
Можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. Коли настає трагічний момент і Адаму залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. Старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. Образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. Ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. Діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.
Цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. Автор також показує, що людина спроможна її побачити. Достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.
Із чого починається самопізнання? Мабуть, із ставлення до самого себе. Оцінка себе залежить від виховання та від усвідомлення себе в цьому бурхливому світі. Ми всі отримуємо різне виховання. На жаль, роблячи перші кроки самоусвідомлення, ми починаємо порівнювати себе з іншими людьми, насамперед зі своїми ровесниками. Якщо ж є мудрі наставники поруч, то слід звернутися до них, аби мати можливість поспілкуватися з ними на цю тему. Хоча очевидним є те, що самоусвідомлення включає знання свого походження, мети в житті, сприйняття найближчих людей. Самоусвідомлення передбачає відповідь на питання: "Що я хочу і що я можу в цьому житті?" Критично, ніби збоку, подивитися на себе, — це теж момент самоусвідомлення, бо питання "Який я є?" — надзвичайно важливе, так само як "Що я можу? Які в мене здібності?" Настільки це важливо, що від цього буде залежати майбутній вибір життєвого шляху.
На мою думку, головним у пізнанні себе має бути щирість і правдивість, бо можна намагатися обдурити інших щодо гарної поведінки тощо, себе ж неможливо. Тому треба бути щирими насамперед перед собою, не треба вдавати себе кращим, ніж ти є насправді. Хочеш добре знати себе — слід уже зараз пробувати свої зусилля докладати до різних видів діяльності, а в школі таких можливостей безліч. Ясна річ, що це не тільки уроки, конкурси, олімпіади, це може бути щось своє, як зараз всі говорять, — це може бути "власний проект". Чому б не спробувати? Правильно народна мудрість зауважує: "Під лежачий камінь вода не тече". Тож треба себе випробовувати, не упускати жодної нагоди такої перевірки власних здібностей
