Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!надеюсь :)
# позначены дієприслівниковий зворот
Объяснение:
1. В саду оркестр #бджолиний награє#, #обсівши# густо соковиту гілку. (М.Боровко). 2. Усю ніч наша піхота #плутаючись у лісових хащах#, #бовтаючись у крижаній воді#, #продиралася# по п’ятах ворога. (Олесь Гончар). 3. Дуби #застигли#, #схиливши# могутні голови в білих снігових шапках, #завмерли# в безнадії #чекаючи# з жахом ворожого удару. (Ю. Збанацький).. 4. #Піднімається# сизий туман, і легесеньким димком #чіпляючись# за рослину стелеться по землі. (Панас Мирний). 5. Не #сиди# склавши руки, то не буде й #скуки#. (Нар. творчість)
