Укажіть на неправильні форми числівників, виправте їх і запишіть. 1. Трьомастами шістдесятьома сімома, тридцяти вісьми, семистам двадцятьома двома, восьмистами чотирьма сьома, стами, чотирьохсот двадцяти сімох, двухсот сорока вісьмома (Р.в.), тристам сорокам шести, двохстам сімдесятьом сіми, тридцяти вісьми, семистам семидесятьом двом, тисячєю чотиристами шестидесятьома шестьома двума

"Усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. Я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им;-ою)
Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна.
Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій. 

- Здоров, Іване! - Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся! - Атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене. - А я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. Бачиш, бігаю у светрі. Кожух лежить, а дурень дрижить. - Я зараз, Іване, згадую минулий тиждень. Так було добре, тепло. Така тиха стояла погода, хоч мак сій. - Ага, а тепер – на тобі! Так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би! - Ну, прощавай, друже. Піду я вже додому, несила під дощем стирчати. - І ти бувай! Побіжу мерщій грітися. - В мене вдома зігрітися не вийде. Там так холодно, хоч вовків ганяй. Ще не ввімкнули опалення. - Співчуваю тобі, друже Щасти тобі!