Твір на тему що місяць говорить деревам

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Що таке шляхетність? 
"Совість і пам'ять — складові людської душі. Совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. Не дай Бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав В. Андрієв. Совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами. 
По-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та до слабшим. Це були перші зародки шляхетності і людяності. 
По-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. Г. Сковорода писав: "Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " Люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. Страх - проблема розвитку цивілізації. 
По-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. Якось запитала свою подругу: "Чому ми так живемо? " А вона відповіла: "Тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! " 
Отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: "У серці є власні любов і тепло! " Навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!