Прийшла весна iз кобзою в руках. Спiвуча i весела. Повiяла вона на дерева i кущi зеленим тихим вiтерцем i заспiвала. Вона спiвала про щастя i радiсть, про духмяний вiтер, трави i квiти. Вона спiвала тисячами струмкiв, щебетом ластiвок, тьохканням солов’їв, куванням зозулi, шелестом дерев i трав, дзижчанням бджiлок.
А небо було блакитне-блакитне. То весна розкидала свої голубi стрiчки над квiтучими садами, лiсами i зеленими полями.
Ось пролетiла ластiвка. Вона трiпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радiє чарiвницi.
А весна спiває ще голоснiше i голоснiше. I все ожило i зацвiло яблунево-вишневим цвiтом. Тихо шумiли гаї, весело щебетали пташки, а менi було радiсно i хотiлося спiвати пiсню весни-чарiвницi.
Объяснение:
До оберегів належать вишиті рушники, писанки, вишиванки, підкови, вінок, вербові гілки, маківки, образи. З давних давен вважали , що вишиванка захищає від усілякого лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі. Підкова приносить щастя. Калина була символом краси, продовження роду. Рушник символізує гостинність та доброзичливість. Дівочий вінок мав захищати дівчат від лихого ока і недуг. Вважається, що освячені вербові гілочки відвертають грозу, біду, оберігають від нещастя. Маківки є символом достатку, захисту від усього лихого.
Сьогодні у кожній українській оселі є оберіг.
